Вже час настав – схиляємо коліна
Ми перед величчю твоєю наш Господь,
Вже час настав – поспіла уже жнива
І ми готові віддавати, бо отримали любов!
Потіха наша не в скарбах і златах
Надія наша не тлінний прах,
Потіха наша у Христі Ісусі
У Його заповідях, в золотих словах.
Те що отримали, нам треба передати
Тим, хто нужденний зараз вже в цей час!
Те що отримали, не треба нам ховати,
А лише віддавати тим, хто біля нас.
Все - що коштовне тут, що тлінне мов той ранній сон
Не заберемо ми з собою в небеса,
А що коштовне в вічності, де ангелів співзвучний хор,
То буде з нами і повіки там.
Там - де не буде плачу, де не буде сліз,
Там – де квітучі пахощі любові
Там нашим душам вже приготував наш Бог
Велике те майбутне і чудові долі!
Словами неможливо передати те, що в серці є.
Не кожну думку нашу зрозуміють в світі,
Але не треба зупинятись, бо проллє
На них це Дух Святий, і в цьому нам радіти
Сьогодні дякуєм за вчителів, за тих,
Хто жертвуючи часом не спинялись
Бо розуміючи Небесного Отця лиш клич
Передавати Слово Боже не цурались.
Вже час настав, готові вже обранці
Настановив нас на служіння Бог!
Вже час час настав, ви скористайтесь шансом
Бо іншого не буде, буде лише Бог!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Сто первый километр, или Послесловие к изящной словесности - Євген Аксарін ОТ ИЗДАТЕЛЯ
Ранее, на предыдущих авторских страницах, опубликованы были части этой повести, почти все, кроме окончания. Сделано это было намеренно - чтобы не перегружать читателя необычным материалом. Но воспоследовало неожиданное: на теле сего христианского сайта обнаружились гнойники злобы и язвы ревности не по рассуждению. Сегодня представляю читателю повесть целиком, точнее - то, что дошло до меня. Представляю не для праведников: "не здоровые имеют нужду во Враче, а больные" (Мф. 9:12). И Врачу виднее - как лечить больного.
Мне (как издателю) видится, что Целитель использует ум, способности, перипетии судьбы - всю в целом личность автора и самоё повесть как гомеопатические средства лечения от греха. Одно могу засвидетельствовать достоверно: прочитав эту вещь в рукописи, двое заключённых обратились ко Христу. После этого все комментарии к повести здесь, на сайте, будь то хвалебные или ругательные, представляются мне излишними.
