Зміцнів я серцем, Боже, я зміцнів.
Із вуст моїх хвала тобі i спів.
Не хочу я їх i вночі стулити,
Бо прагну дякувати i хвалити.
О пробудися арфо! Ліро, смійся!
Досвітня зіронько, прокинься!
Потрібно нам веселими піснями
Хвалити Бога поміж племенами.
Господнє милосердя більше неба,
Дає Він вірним все, що тільки треба.
А Божа правда досягає хмар —
I праведник отримає свій дар.
О Боже, піднесися — хай земля
На славу дивиться Твою здаля.
Твоєї ж слави світло неповторне
Нехай обніме землю i огорне.
Нас, Господи, з неправди визволяй
I обзивайся, i допомагай.
Усі бо знають, що Твоя рука
Для праведного добра i легка,
Що лише Божа сила i турбота
Відкриє душам вічності ворота.
Ти допоможеш, зміцниш на літа,
А людська поміч — суєта.
О, тільки не покинь нас, Боже,
Бо хто полюбить нас i хто нам допоможе?!
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Далеко – далеко . - Николай Зимин В край тот , я не скрою ,
Тяжело дойти
Грешною душою
С горечью в груди .
Но я верю , будем
Там мы , друг , с тобой ,
Пусть порой и любим
Грешный и земной .
Пусть твердит слепая ,
Глупая душа ,
Что она , дру г , рая
В небе не нашла .
Знаю , ту дорогу
Нелегко найти .
Но на небо , к Богу ,
Нужно нам идти ...
