В тени крыл Твоих, Отец,
От врагов я безопасен;
Путь, которым Ты ведёшь,
Даже слабым так прекрасен.
Я как малое дитя,
На груди Твоей укроюсь
И от мира суеты
В Твоём царстве успокоюсь.
Пусть летают злые птицы
В тёмном жизненном лесу –
Я Тебе, мой Искупитель,
Своё сердце принесу!
Беззащитною былинкой
Я склонюсь пред Богом сил –
Как я счастлив, мой Спаситель,
Что меня Ты пригласил!
Я зову Тебя как мальчик
В трудный час зовёт отца!
Я ищу в часы ненастья
Твоего, мой Бог , лица!
Я купаюсь в твоей ласке,
Признаюсь Тебе в любви;
Я иду в Твой свет без страха –
Ты лишь только позови!
21.03.2001г. Скромуль Владимир.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Стих понравился, коллега!Я вижу на фотке у Вас--студия? Ямаха и т.п....у меня тоже есть мини-студия, Роланд-G6,
пишу кроме стихом и музыку и тоже пою свои песни. Удачи!
Frederik Lehmann
2010-12-01 13:09:04
Не передать словами, что я испытал, слушая Ваше творчество... Мурашки по телу, на душе так тепло... А голос какой... Творческих Вам успехов!!!
С уважением Рик
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
